Географічна довідка

Площа району складає 782 кв.км (2,55% від загальної площі області)


        По Кегичівському району протікають 6 річок. Найбільша з них – річка Оріль, має 320 км загальної довжини. На території району налічується  71 водоймище (ставки), що займають площу 587 га.
         Із корисних копалин район відомий  розробкою та промисловим добуванням  природного газу. За останні роки відкрито нове Кобзівське родовище. Діє підземне сховище газу.
      Кегичівський район граничить на півночі із Нововодолазьким, на півдні із Зачепилівським, на сході із Первомайським та Сахновщинським, на заході із Красноградським районами Харківської області

 Історична довідка

        Саме селище Кегичівка утворилося  у другій половині XVIII столітті з двох невеликих хуторів – Доброіванівка та Єгорівка. Населяли ці хутори селяни-кріпаки, які належали поміщику-офіцеру Курського полку І.М. Апостолу- Кегичу. Від його прізвища і походить сучасна назва селища.Подальший розвиток Кегичівки пов'язаний з будівництвом 1897 – 1905роках залізниці Лозова – Красноград. В цей час Кегичівка стає волосними центром.
       В січні 1918 року  волосна і земська управи в Кегичівці були розпущені.
З 1923 року смт Кегичівка – центр району, який з січня 1935 року перебуває у складі Харківської області, а до цього часу – у складі Полтавської.
      Населення району становить 21,8 тис. чоловік.
      Щільність населення  в Кегичівському районі становить 2,8 чоловік на 1 кв.км.


Національний склад населення

Національність Кількість
українці 89,6%
росіяни 6,5%
білоруси 1,4%
молдавани 1,7%
турки 1,3%


     На території Кегичівського району знаходиться 40 населених пунктів, у т.ч. 2 селища міського типу (в них проживає 9,1 тис.чол.) та 38 сіл з населенням 12,7 тис. чоловік. Чоловіків від загальної чисельності населення 46,8%, жінок – 53,2%.
      В даний час у районі функціонують 2 селищні та 14 сільських рад.